У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Редьки А.І.
Суддів
Мороза М.А. та Лавренюка М.Ю.
за участю прокурора
Кривов'яза Я.І.
розглянула в судовому засіданні 22 січня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора і касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 11 вересня 2008 року, яким засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
не маючу судимості,
за ч. 3 ст. 15, п. п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на шість років позбавлення волі,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,
не маючого судимості,
за ч. 3 ст. 15, п. п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на шість років позбавлення волі, за ст. 128 КК України на сто годин громадських робіт, за ч. 1 ст. 129 КК України на один місяць арешту, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на шість років позбавлення волі.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими в тому, що вони 9 лютого 2008 року за попередньою змовою, озброївшись ножами, погрожуючи вбивством їхньому однолітку ОСОБА_3, і в такий спосіб примусивши його завести їх до будинку своїх батьків, що на АДРЕСА_1, де з метою умисного вбивства ОСОБА_2 першим наніс ОСОБА_4 удар молотком по голові і п'ять ударів ножем по тілу, а коли з'явилась ОСОБА_5, то ОСОБА_1 тут же з метою вбивства нанесла потерпілій удар ножем, попавши їй у плече. Оскільки ніж зломився, то ОСОБА_1 знайшла інший ніж і, побачивши, що ОСОБА_4 у цей момент схопив ОСОБА_2, вдарила ножем потерпілого в спину. Проте активний супротив ОСОБА_4 змусив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 припинити свої дії. Тікаючи, ОСОБА_2 зіткнувся на порозі з пристарілою ОСОБА_6 Він пхнув її, а вона впала і одержала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд. Твердить, що винуватість засуджених у зазначених злочинах доведена, кваліфікація їхніх діянь правильна, але призначені винуватим покарання є надмірно м'якими.
Засуджена ОСОБА_1 скаржиться на суворість покарання і просить у своїй касаційній скарзі його пом'якшити. Винуватість у злочині, за який її засуджено, під сумнів не ставить.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про необхідність задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для зміни чи скасування вироку немає.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в учиненні злочинів, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи та перевіреним доказам, у тому числі незмінним показанням самих засуджених про те, що вони дійсно погрожували вбивством ОСОБА_4 і попередньо домовлялись убити його батьків, але не змогли цього зробити, бо як тільки почали наносити ножові удари потерпілим, активний супротив старшого ОСОБА_4 змусив їх тікати з квартири. При цьому ОСОБА_2, за словами ОСОБА_1, ще й пхнув пристарілу потерпілу на підлогу, коли зіткнувся з нею на порозі.
Такого характеру дії засуджених за своїми ознаками утворюють незакінчений замах на умисне вбивство двох осіб за попередньою змовою групою осіб. Зазначена у вироку кваліфікація цього й інших злочинів у касаційному поданні прокурора і касаційній скарзі засудженої ОСОБА_1 не оспорюється і в колегії суддів сумнівів не викликає.
При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарань суд, як видно з вироку, відповідно до вимог ст. 65 КК України з достатньою повнотою врахував характер і ступінь підвищеної суспільної небезпечності вчинених ними особливо тяжких злочинів, усі дані про їхні особи, конкретні обставини справи, які пом'якшують відповідальність, у тому числі неповнолітній вік і ті обставини, що зазначені у поданні прокурора. Тому суд, на думку колегії суддів, мав підстави застосувати до обох засуджених під час призначення покарання за ч. 3 ст. 15, п. п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України положення ст. 69 КК України і призначити їм покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією закону.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційне подання прокурора і касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 11 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - без зміни.
Судді:
Редька А.І. Лавренюк М.Ю. Мороз М.А.